Якість життя найчастіше характеризують за показниками охорони здоров'я, освіти, демографії, економічних умов, екологічної обстановки, умови життя, зайнятості та реалізації конституційних прав.
Індикатори якості життя
- безробіття та міграція громадян;
- рівень народжуваності, смертності та захворюваності;
- соціальні заколоти, наявність злочинності, мітинги;
- прогрес у науці та розвиток освіти;
- охорона довкілля, стан екології.
На сьогодні склалося два глобальні підходи до оцінки якості життя: об'єктивний та суб'єктивний. Перший використовує офіційну статистику, а другий – суб'єктивні оцінки індивіда чи суб'єктивне благополуччя (subjective well-being).
Існують такі підходи до оцінювання якості життя [1]: 1) на основі розрахунку окремих статистичних показників (об'єктивна оцінка); 2) на основі соціологічних досліджень (суб'єктивна оцінка); 3) на основі статистичних показників із використанням даних соціологічних досліджень.