Фундаментальний предмет вивчення психоаналізу приховані несвідомі мотиви, які ведуть до розладів. Вони виявляються через вільні асоціації, що висловлюються пацієнтом.
Психоаналіз заснований на вірі в існування несвідомих думок, почуттів, бажань та спогадів. Як терапія його часто використовують для лікування депресії, фобій, панічних атак, обсесивно-компульсивних і посттравматичних стресових розладів. Психоаналіз тісно пов'язаний із психодинамічною терапією.
Специфіка психоаналітичної методології полягає в використання суб'єктивності психоаналітика як джерела інформації про психіку іншої людини. З цим пов'язана можливість дослідження «внутрішніх об'єктів» пацієнта у діалозі із психоаналітиком.
Сьогодні термін «психоаналіз» Використовується в потрійному значенні: Як філософське вчення про структуру душевного життя, взаємодію окремих підструктур. Як психологічна теорія про дослідження несвідомих процесів, які неможливо вивчити іншим шляхом.