Нейросенсорна приглухуватість у МКБ-10 У Міжнародній класифікації хвороб МКБ-10 нейросенсорна приглухуватість має коди H90. 3 (нейросенсорна втрата слуху двостороння), H90. 4 (нейросенсорна втрата одностороння слуху з нормальним слухом на протилежному вусі), H90.
нейросенсорна приглухуватість
sensorineural hearing loss) — це втрата слуху, викликана ураженням звукосприймаючого апарату: структур внутрішнього вуха, переддверно-равликового нерва (VIII), або центральних відділів слухового аналізатора (у стовбурі та слуховій корі головного мозку).
https://ua.wikipedia.org › wiki › Нейросенсорна_глухуватість
3-H90. 5 Приглухуватість | Опис хвороби, діагностика, лікування Приглухуватість – це раптове або поступове погіршення слуху, що виникає через порушення звукопровідної або звукоприймаючої функції слухового апарату.
Вроджену нейросенсорну приглухуватість викликають:
- аномалії хромосом; наявність домінантних генів глухоти у батька чи матері;
- порушення внутрішньоутробного розвитку елементів внутрішнього вуха;
- уроджена гіперплазія епітелію в середньому вусі;
- гіпоксія плода;
- патологічні пологи.
У поодиноких випадках, коли пацієнт звертається на ранніх стадіях хвороби, частину слуху можна повернути, але це скоріше виняток із правил. У результаті, що довше людина обходиться без реабілітації, то серйознішою стає поразка слуху. Страждає вже не лише внутрішнє вухо, а й слухові центри головного мозку.