ресоціалізація, нім. Resozialisierung) – це пристосування людини до життя в новому співтоваристві. Прикладами можуть бути еміграція, здобуття нового віросповідання, відхід у монастир, входження у вищий соціальний клас (висхідна вертикальна мобільність), тривала госпіталізація.
У процесі ресоціалізації відбувається зміна соціально-психологічних установок особистості, засвоєння нових цінностей, ролей, навичок замість колишніх, недостатньо засвоєних застарілих чи дезадаптивних. Наслідком цього процесу є організація повноцінного життя суспільстві без споживання психоактивних речовин.
Десоціалізацією в соціології називають процес, у якому індивід втрачає чи свідомо цурається раніше засвоєних норм поведінки, життя, соціальних ролей, системи цінностей. Ресоціалізація — етап розвитку, у якому людина навчається новим поведінковим нормам, соціальним ролям, цінностям.
Ресоціалізація – це комплексні заходи виховного, психологічного, морального, соціально-економічного, правового характеру, що здійснюються співробітниками виправної установи засудженими перед їх звільненням з місць позбавлення волі, з метою їхньої реітгеграції в суспільстві.