дод. Лінгв. Який є результатом редукції (у 3 знач.), ослаблений у вимові (про звук мови). Редуковані голосні звуки.
Значення книжн. дію за значенням гол. редукувати; скорочення, зменшення у розмірах чи спрощення ◆ Немає прикладу вживання (див.
p align="justify"> Основним типом власне-позиційних змін звуків у потоці мовлення є редукція, що поширюється як на голосні, так і на приголосні звуки (частіше на перші). Редукція – це ослаблення артикуляції звуку та зміна його звучання.
У слов'янських мовах У давніх слов'янських мовах існували надкороткі голосні фонеми, які позначалися літерами ъ («еръ») і ь («ерь») і походили від праіндоєвропейських (і праслов'янських) коротких ŭ і ĭ.