нареч. до об'єктивного; незалежно від чиєїсь свідомості, бажання чи способу оцінки ◆ Ця залежність існує об'єктивно. неупереджено, з урахуванням всіх міркувань, що мають до справи ◆ Він розсудив цю суперечку об'єктивно.
Об'єктивність ставлення до об'єкта (явлення) та його характеристик, процесів, як до незалежної від волі та бажання людини. Об'єктивність має на увазі наявність знань як таких про об'єкт (явлення).
2, с. 773). Звідси ясно: об'єктивне – це те, що існує поза мисленням, уявленням, суб'єктивне ж, навпаки, саме те, що в мисленні, в уявленні, в уяві. Отже, суб'єктивне – людське, об'єктивне – природне.
об'єктивно – від "об'єкт" – тобто, відповідно об'єкту. наприклад, якщо об'єкт пізнання – природне явище, то об'єктивно описати його означатиме описати так, як воно є, не пропускаючи через призму сприйняття дослідника (який у даному випадку – суб'єкт).