hallūcinātiō – марення, мріяння) – образ, що виникає у свідомості за відсутності реального об'єкта сприйняття, що характеризується чуттєвою визначеністю, конкретністю, але, на відміну від істинних галюцинацій, не ототожнюється з існуючими насправді предметами та явищами.
На відміну від галюцинацій псевдогалюцинації проектуються не у зовнішньому просторі, а у "внутрішньому" – голоси звучать "всередині голови", хворі їх чують як би "внутрішнім вухом"; бачення сприймаються "розумовим" поглядом, "духовними очима".
Галюцинації – це хибне сприйняття об'єктів чи подій за участю всіх органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику чи смаку (без реальної наявності об'єкта сприйняття). Головною клінічною ознакою галюцинацій є їхня поява на тлі ясної свідомості.
Виникають зорові галюцинації: зміна кольору, сприйняття у зменшених розмірах, спотворення характеристик об'єктів та ін. Склероз судин головного мозку.