Біодоступність – це головний показник, що характеризує кількість втрат, тобто чим вища біодоступність лікарської речовини, тим менше її втрат буде при засвоєнні та використанні організмом. Для вивчення біодоступності лікарських засобів використовують різноманітні методи.
Важливими факторами, що визначають біодоступність, є взаємодії між молекулами лікарської речовини та розчинником (Середовищем шлунково-кишкового тракту). При цьому сила тяжіння між полярними молекулами значно більш виражена, ніж неполярними.
Біодоступність характеризує, в якому обсязі та з якою швидкістю активна речовина (початковий лікарський препарат або його метаболіт) потрапляє в системний кровотік, досягаючи тим самим місця дії.
Всмоктування лікарської речовини залежить від шляху введення його в організм, лікарської форми, фізико-хімічних властивостей (розчинності у ліпідах або гідрофільності речовини), а також від інтенсивності кровотоку у місці введення.