Демієлінізуючі захворювання ЦНС – це група патологій, при яких відбувається пошкодження мієлінових оболонок трактів у головному та спинному мозку. У разі пошкодження оболонок мієліну, передача імпульсів по трактах сповільнюється або взагалі не відбувається, призводячи до розвитку неврологічної симптоматики.
Демієлінізація завжди проявляється неврологічним дефіцитом. Ця ознака свідчить про початок процесу руйнування мієліну. До нього входить і імунна система. Атрофуються тканини мозку – спинного та головного, а також спостерігається розширення шлуночків.
Понад 20 років тому було розроблено нову, досить ефективну методику лікування демієлінізуючих захворювань. імунофільтрація ліквору. Як засоби специфічного лікування застосовуються кортикостероїди, плазмаферез, цитостатики. Також широко застосовуються ноотропи, нейропротектори, амінокислоти, міорелаксанти.
Демієлінізуючий процес означає руйнування оболонок нервів, а потім і самих нервових волокон. До групи демієлінізуючих захворювання входить широкий перелік патологій, і за своєю зоною ураження вони класифікуються на хвороби: з переважним ураженням центральної нервової системи (головний та спинний мозок);