Дислокація головного мозку виникає при підвищенні тиску всередині черепа (внутрішньочерепний тиск), що призводить до зміщення головного мозку убік і вниз через невеликі, присутні в нормі отвори відносно жорстких листах тканини, що розділяють головний мозок на відділення.
Дислокація головного мозку є результатом підвищеного внутрішньочерепного тиску (ВЧД), який може бути викликаний об'ємними новоутвореннями, генералізованим набуханням або набряком мозку, підвищеним венозним тиском або порушенням циркуляції спинно-мозкової рідини (СМР)
Дислокаційний синдром – це комплекс патоморфологічних, патофізіологічних та клінічних ознак зміщення півкуль мозку або мозочка в анатомічні внутрішньочерепні щілини та отвори з подальшим ураженням стовбура мозку.
Дислокація мозку – зміщення одних структур мозку щодо інших.