Дислокаційний синдром – це комплекс патоморфологічних, патофізіологічних та клінічних ознак зміщення півкуль мозку або мозочка в анатомічні внутрішньочерепні щілини та отвори з подальшим ураженням стовбура мозку.
Дислокація головного мозку є результатом підвищеного внутрішньочерепного тиску (ВЧД), який може бути викликаний об'ємними новоутвореннями, генералізованим набуханням або набряком мозку, підвищеним венозним тиском або порушенням циркуляції спинно-мозкової рідини (СМР)
Дислокація головного мозку виникає при підвищенні тиску всередині черепа (внутрішньочерепний тиск), що призводить до зміщення головного мозку убік і вниз через невеликі, присутні в нормі отвори відносно жорстких листках тканини, що розділяють головний мозок на відділення.
При скронево–тенторіальний і мозочково-тенторіальний в клиніннях з'являються окорухові порушення (горизонтальний, ротаторний, вертикальний ністагм, відстань очних яблук, симптом Гертвіга-Мажанді, частковий або повний парез погляду вгору або в сторони або повна нерухомість очних яблук, ослаблення або …Похожі