У гуманістичному світогляді світ є буття, світ не просто існує, він є, він розкриває себе як буття людині. У антропоцентризм на зміну гуманістичної розкритості світу людині приходить замкнутість, вона закрита для людини, вона є об'єктом творчої людської активності.
Антропоцентризм (від ін. -грец. ἄνθρωπος – людина і лат. centrum – центр) – філософське світоглядне уявлення, згідно з яким людина є осередком Всесвіту і мета всіх подій у світі подій.
Антропоцентризмом називають думку, за яким людина є центром і найвищою метою світобудови. Антропоцентризм епохи Відродження висловився в гуманізмі – це ідейна течія, яка проголосила людину вищою цінністю та сформувала поняття «особистість».
humanus – літер. людяний) — система побудови гуманного людського суспільства, де найвищою цінністю є життя людини, всі матеріальні та нематеріальні ресурси спрямовані на те, щоб зробити це життя максимально комфортним та безпечним.