На думку психологів, вікові кризи – це умовне позначення перехідних періодів від одного вікового етапу до іншого. Перед дитячого періоду припадає найбільше таких «переходів», оскільки дитинство – це динамічний стан, що несе у собі необхідність змін.
Вікові кризи – це деякі тимчасові періоди у розвитку людини, у яких спостерігаються різкі психічні зміни. Вони тривають недовго, від кількох місяців до року є нормальним явищем в особистісному розвитку людини.
психологічними особливостями вікових криз дитинства виступають: перебудова внутрішнього переживання, що визначає ставлення дитини до середовища; зміна потреб та спонукань, що рушать його поведінкою; різкі та капітальні зрушення та усунення, зміни та переломи в особистості дитини.
Дошкільний період (3-7 років) та «малий» криза (6-7 років), зумовлений початком шкільного періоду життя. Період молодшого шкільного віку (7-11 років) та «великий» криза після його закінчення, коли триває перебудова відносин зі старшими та з'являється перше відчуття «дорослості».