Ехо (від лат. ēсhō – відлуння, відгомін, від грец. ἠχώ – звук, відгомін) – акустична (звукова) або електромагнітна хвиля, відбита від будь-якої перешкоди та прийнята спостерігачем.
Відлуння виникає тільки в тому випадку, якщо створюваний нами звук і звук відбитий від стін (підлоги чи стелі) сприймається окремо друг від друга. Це може відбуватися тільки в тому випадку, коли інтервал часу між впливами основного звуку і відбитого звуку на барабанну перетинку вуха не менше (0,06) с.
Тварини використовують ехолокацію для орієнтації у просторі та для визначення розташування об'єктів навколо, переважно за допомогою високочастотних звукових сигналів. Найбільш розвинена у кажанів і дельфінів, також її використовують землерийки, ряд видів ластоногих (тюлені), птахів (гуахаро, салангани та ін.).
З явищем відображення звуку пов'язане таке явище як відлуння. Воно полягає в тому, що звук від джерела доходить до якоїсь перешкоди, відбивається від нього і повертається до місця, де воно виникло. І якщо первинний звук і відбитий звук доходять не одночасно, то він чує звук двічі.