Під мисленням же Декарт розуміє все, що супроводжується свідомістю. Т. о., модусом мислення виявляється не тільки інтелект, а й воля, уява, пам'ять та почуття. Функціонування інтелекту передбачає обробку загальних понять, позначення яких неможливе без використання слів.
На думку філософа, сумніватися треба у всьому, крім свого існування. Оскільки виникає сумнів, значить існує мисляча субстанція (людина), отже, існую «Я». З цього міркування і випливає відоме твердження Декарта: «Я мислю, отже, існую».
Cōgitō ergō sum [ˈkoːɡɪtoː ˈɛrɡoː sũm] (з лат. — «Я мислю, отже, я єсмь», або «я мислю, отже, я існую») — філософське твердження Рене Декарта, фундаментальний елемент західного раціоналізму Нового часу.
Душа, розум не мають протяжності і не прив'язані до будь-якої фізичної субстанції. Особливо революційний характер має ідея Декарта у тому. що, незважаючи на всі відмінності душі і тіла, між ними все ж таки можлива взаємодія: душа впливає на тіло, а тіло впливає на душу.