Отоліти мікроскопічні кристали карбонату кальцію, які знаходяться напередодні внутрішнього вуха і відсутні в напівкружних каналах. З різних причин отоліти відриваються від своєї мембрани і потрапляють у півкружні канали.
Отоліти дозволяють нам відчувати, де верх, а де низ. Захитування може виникати, коли вестибулярний апарат занадто сильно стимулюється і купула з отолітами постійно смикають вії клітин-рецепторів. Це запускає каскад реакцій у мозку, який, серед іншого, зачіпає блювотний центр.
Отоліти (отоконії) – це шаруваті камінці, що складаються переважно з кристалів карбонату кальцію, як перламутр або перли. Вони занурені в желеподібний шар, що огортає волоски чутливих клітин на поверхні макули (пляма) сферичного та елептичного мішечків вестибулярного аналізатора.
οὖς, (нар. п. ωτος) – «вухо» і λἰθος – «камінь»), або статоліти (від грец. στατός – «нерухомий») – тверді утворення, розташовані на поверхні клітин, що сприймають різні механічні подразнення; частина органу рівноваги у деяких безхребетних, всіх хребетних та людини.