Предметний зоровий гнозис найбільш важливий для орієнтації у навколишній дійсності. Завдяки йому людина розрізняє предмети. Формування зорового гнозису починається з впізнавання реальних предметів та реалістичних зображень.
Гнозіс (гносіс) (від грец. γνώσις – «знання») вища, езотеричне, відверте, містичне знання. Центральне поняття гностицизму. У ранньому християнстві езотеричному знанню гностиків протиставляється ідеал «істинного», християнського гнозису — найвищого проникливого богопізнання.
Зоровий гнозіс (Не фізіологічний зір) – це впізнавання предметів і явищ на основі отриманої (коли то) та засвоєної про них інформації, це розрізнення предметів, орієнтація у просторі, стосовно предметів та в цілому сприйняття та отримання інформації про світ.
Гноза – це збиральне поняття, що застосовується для позначення процесів пізнання стимулів різної модальності. Функції, розвиваються з урахуванням відчуттів, у психології називаються уявленнями, а нейропсихології вони звуться гнозис.