Рефлекси (від лат. reflexus – Повернутий назад, відбитий), реакції організму, що викликаються центральною нервовою системою при подразненні рецепторів агентами внутрішнього або зовнішнього середовища; виявляються у виникненні чи зміні функціональної діяльності органів та організму в цілому.
РЕФЛЕКТОРНИЙ ПРИНЦИП (син. рефлекторний механізм) – 1) функціонування організму за участю рефлексів; 2) основні положення рефлекторної теорії: а) виняткове значення стимулу; б) поступальний хід збудження по рефлекторній дузі; в) закінчення рефлексу дією.
Нервова система функціонує інтегративно, зв'язуючи в одне ціле чутливість, рухову активність та роботу інших регуляторних систем (ендокринної та імунної), забезпечує також регуляцію життєдіяльності, взаємодію та підстроювання діяльності організму до змінних умов та подій навколишнього середовища.
Шлях, який при цьому проходить нервовий імпульс, називають рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга складається з п'яти елементів: рецептор – нервове закінчення, розташоване в органах почуттів та у внутрішніх органах; тут під впливом подразників виникає збудження, що перетворюється на нервовий імпульс.