Самотність стан самотньої людини. Стан та відчуття людини, яка перебуває в умовах реальної або уявної комунікативної ізоляції від інших людей, розриву соціальних зв'язків, відсутності значущого для неї спілкування.
Як психогенний фактор самотність впливає на психіку людини і викликає появу гострих емоційних реакцій (у т. ч. тяжких переживань, тривожності, депресії, деперсоналізації, галюцинацій), зміна свідомості та самосвідомості, індивідуальних та особистісних особливостей людини.
Самотність – це відчуття того, що немає нікого, з ким можна було б поговорити чи провести час. Самотність може переживатися, наприклад, як тривожний тиск у грудях, спустошеність чи знедоленість – «я не належу до жодної групи». З самотністю пов'язані такі почуття та переживання: негідність
Відчуття самотності настає в момент усвідомлення своєї окремості, несхожості на інших, інакшості в дусі фрази: "Я не такий, як усі, ніхто не зможе мене зрозуміти". Часто люди почуваються самотніми у ній, бо між членами існує емоційна дистанція.