Соціальна криза – це найскладніше громадське явище, яке має найрізноманітніші прояви. У соціології найпоширенішим є підхід, згідно з яким криза сприймається як поворотний пункт, перелом у розвитку суспільства чи якоїсь окремої його сфери [5, с. 130; 6, с.
Криза (ін. -грец. κρίσις – суд, вирок, рішення; поворотний пункт) – переворот, пора перехідного стану, перелом, стан, при якому існуючі засоби досягнення цілей стають неадекватними, внаслідок чого виникають непередбачувані ситуації. Криза виявляє приховані конфлікти та диспропорції.
Таким чином, у нашому розумінні, криза людини – це деформація його соціальних властивостей внаслідок впливу антигуманного соціального середовища. крайня форма індивідуалізму, що межує із замкнутістю у своєму локальному мікросоціумі.
Криза може бути наслідком різних життєвих етапів і подій. Пусковим механізмом може бути раптова зміна життя або шокуюча подія. Криза може бути наслідком постійної перевтоми. Природний та передбачуваний перебіг життя також може призвести до кризи.