Соціально–психологічна готовність включає такі компоненти: формування моральних здібностей і навичок міжособистісного спілкування (потреби у спілкуванні, вміння підкорятися інтересам і звичаям дитячої групи, ініціативності, чутливості до впливу однолітків).
Соціальна готовність Її також називають особистісною готовністю. Це вміння дитини вибудовувати нові соціальні зв'язки, спілкуватися та взаємодіяти з учителем та однолітками. Соціальна готовність має на увазі наявність умінь просити про допомогу та запитувати, якщо щось незрозуміло.
Психологічна готовність до батьківства – це внутрішня позиція особистості, компонентом якої є цілісна система відносин майбутнього батька та матері до появи дитини у сім'ї. Рівень психологічної готовності до батьківства визначається ступенем сформованості компонентів системи стосунків майбутніх батьків.
Про психологічної готовності до навчання в школі свідчать:
- навчальна мотивація дитини (хоче йти в школу; розуміє важливість та необхідність вчення; виявляє виражений інтерес до здобуття нових знань);
- вміння дитини прийняти навчальне завдання (уважно вислухати, у разі потреби уточнити завдання);