Загальний спосіб життя; сукупність звичаїв і вдач, властивих якому-л. народу, певної соціальної групи тощо. п.
Складається з багатьох предметів побуту (речов) та взаємодії (поведінки) людини з цими речами, наприклад житла та одягу, приготування їжі та інших видів діяльності, спрямованих на самозабезпечення необхідними для життя матеріальними цінностями.
Слово побут обшаровувалося абстрактними значеннями і відтінками, що виходили від споріднених слів з основами б-, побут– від таких, як книжково-слов'янські – буття, перебування; складові – побутопис, побутописатель (у значенні «історія», «Історик»), широко вживаних у мові XVIII та першої третини XIX ст. (Гл 1, строфа 6).
Побут повсякденний звичний устрій життя людини, в якому задовольняються його фізіологічні потреби.