Затримка психічного розвитку (ЗПР) — поняття радянської дефектології, в якій наголошувалося на соціальній природі порушення темпу психічного розвитку, коли окремі психічні функції (пам'ять, увага, мислення, емоційно-вольова сфера) відстають у своєму розвитку від прийнятих психологічних норм для даного …
Не відчувають потреб розвитку. ЗПР у дорослих часто супроводжується рядом хронічних захворювань, уроджених чи набутих, а також психосоматичних. Вони не можуть зайнятися своїм здоров'ям, проаналізувати спосіб життя, замінити згубні звички продуктивними.
Для дітей із затримкою психічного розвитку характерні: недостатній ступінь розвитку пам'яті, моторики, мислення, мови, уваги, а також самоконтролю. Крім того, відзначається примітивність та нестійкість емоцій, погана успішність у школі.
Але у багатьох дітей із ЗПР є серйозні проблеми з розвитком нервової системи, у зв'язку з чим порушується процес дозрівання вищих психічних функцій. – Підвищений внутрішньочерепний тиск тисне на лобові частки мозку, що відповідають за психічний розвиток і логічне мислення і заважає їм працювати.