По перше, при переході у стан
змінюється мембранний потенціал клітини. По-друге, клітина починає виконувати притаманні їй специфічні функції (нервова клітина – генерує нервовий імпульс, м'язова клітина – скорочується, секреторна клітина – Секретує в міжклітинну рідину біоактивні речовини).
нервові клітини (збудження проявляється генерацією електричного імпульсу); м'язові клітини (збудження проявляється скороченням); секреторні клітини (збудження проявляється викидом у міжклітинний простір біологічно активних речовин).
При цьому відбувається інверсія: збуджена ділянка мембрани набуває різниці потенціалів, протилежної за напрямом тієї, яка існувала на ній у стані спокою (внутрішня сторона мембрани стає позитивно зарядженим по відношенню до зовнішньої).
При збудженні жива система переходить із стану відносного фізіологічного спокою до стану фізіологічної активності. У основі збудження лежать складні фізико-хімічні процеси. Мірою збудження є сила подразника, що викликає збудження.