Юнг розвинув вчення про колективне несвідоме, в образах (архетипах) якого бачило джерело загальнолюдської символіки, у тому числі міфів та сновидінь («Метаморфози та символи лібідо»). Мета психотерапії згідно Юнгу – Здійснення індивідуації особистості.
Для точнішого опису людської психіки Юнг увів поняття «допоміжної» чи «додаткової» функції. Всі функції він розділив на два класи: «раціональні», тобто лежачі у сфері розуму – мислення і почуття, – і «ірраціональні», тобто лежать «за межами розуму» – відчуття та інтуїція.
Юнг – Автор техніки вільних асоціацій, теорій архетипів. Він розвинув вчення про колективне несвідоме, основоположник одного з напрямків глибинної психології – аналітичної психології. Карл Густав Юнг відомий як послідовник Фрейда, який продовжив розвиток психоаналітичної теорії.
Швейцарський вчений Карл Юнг запропонував ідею існування поруч із індивідуальним несвідомим колективного несвідомого, змістом якого є звані архетипи, т. е. деякі загальні форми уявних уявлень, наповнювані під час індивідуального життя особистим емоційним і образним змістом.