Значну роль у формуванні самооцінки відіграють оцінки оточуючих та досягнення індивіда. Теоретично, самооцінка — це оцінювання людиною себе. Самосвідомість — не лише пізнання себе, а й відоме ставлення до себе: до своїх якостей та станів, можливостей, фізичних та духовних сил, тобто самооцінка.
Самооцінка формується у єдності двох складових її факторів: раціонального, що відображає знання людини про себе, і емоційного, що відображає те, як він сприймає та оцінює ці знання, в який загальний підсумок (а діапазон тут може бути дуже широкий – від віри у власну ідеальність до безоглядного самознищення.
Самооцінка особистості включає в себе вміння оцінити свої сили та можливості, поставитися до себе критично. Вона становить основу рівня тих завдань, до вирішення яких людина вважає себе здатною. Присутня у кожному акті поведінки, самооцінка є важливим компонентом у керуванні цією поведінкою.
Що таке самооцінка «Самооцінка – це сукупність уявлень людини про саму себе. Простими словами це те, як людина оцінює свої якості, здібності, наскільки сприймає свої сильні та слабкі сторони, відчуває свою цінність», — каже психолог.