Сьогодні у клінічній практиці найбільш широко використовують 12 відведень ЕКГ, запис яких є обов'язковим при кожному електрокардіографічному обстеженні хворого: 3 стандартні відведення, 3 посилені однополюсні відведення від кінцівок і 6 грудних відведень.
Переваги електрокардіограми в 12 відведеннях полягає в тому, що це неінвазивне дослідження, яке можна поєднувати з пробами навантаження. Також можна відзначити точність отриманих даних у результаті дослідження разом із комфортною ціною порівняно з іншими методами.
У кардіологічній практиці найбільш поширені 12 наступних відведень: I, II та III стандартні відведення Ейнтховена (див.), посилені відведення aVL, aVR та aVF Гольдбергера (див.) та 6 прекардіальних відведень (див.) Вільсона.
У клінічній практиці для реєстрації ЕКГ зазвичай застосовують 12 відведень: 6 відведень від кінцівок (3 двополюсних та 3 однополюсних) та 6 грудних відведень. Двополюсні відведення, звані також стандартними відведеннями, були запропоновані Ейнтховеном у 1908 році.