Частота випадків раптової смерті серед пацієнтів із синдромом WPW варіює від 0,15 до 0,39% протягом періоду динамічного спостереження. від 3 до 10 років. В основі синдромів збудження лежить участь додаткових провідних структур, що є коліном макрорієнтри атріовентрикулярної тахікардії.
Основна небезпека в тому, що синдром WPW може призвести до тяжких порушень серцевого ритму – фібриляції шлуночків, мерехтіння та тріпотіння передсердь та шлуночків, стати причиною зупинки серця та становити загрозу для життя людини.
Пацієнтам з ознаками синдрому ВПВ на ЕКГ, які не мають нападів тахікардії, лікування не потрібне. Додатковий шлях може мимоволі зникнути з віком.
Постійний синдром WPW, особливо з нападами аритмії, порушує внутрішньосерцеву гемодинаміку, що веде до розширення камер серця та зниження скорочувальної здатності міокарда. Перебіг захворювання залежить від наявності, частоти та тривалості існування тахіаритмій.