У патогенезі епілепсії лежить спонтанна мембранна нестабільність нейронів кори великих півкуль, що призводить до виникнення на клітинній мембрані пароксизмального деполяризаційного зсуву. При цьому настає раптова пролонгована деполяризація нейрона з результуючим спалахом розрядів.
Основні причини виникнення епілепсії індивідуальна схильність та наявність епілептичного ушкодження з локальними або генералізованими електричними змінами в головному мозку. Нейронна активність мозку при розвитку епілепсії стає аномальною, періодичною та надмірною.
Для захворювання характерні припадки, що повторюються, які проявляються у вигляді короткочасних мимовільних судом в якій-небудь частині тіла (парціальні судоми) або по всьому тілу (генералізовані судоми) і іноді супроводжуються втратою свідомості і втратою контролю над функціями кишечника або сечового міхура.
Епілептичний статус (епістатус) – це стан, при якому епілептичні напади йдуть один за одним (зазвичай більше 30 хвилин), і в проміжках між нападами хворий не приходить до тями. Статус може виникати як ускладнення епілепсії або її маніфестним проявом.