У чому суть теорії хаосу?

Теорія хаосу має на увазі, що складні системи надзвичайно залежні від початкових умов, і невеликі зміни у навколишньому середовищі можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Теорія хаосу стверджує, що будь-які відхилення закладені в природі складної системи та є самоорганізуючими, т.е. е. вони виробляються найдинамічнішою системою. Складна система завжди включає фактори, які штовхають її за межі стабільності – в турбулентність і переформатування.

У повсякденному розумінні хаос розуміють як безлад, плутанину, змішання. Поняття виникло від назви в давньогрецькій міфології споконвічного стану світу, такої собі «розверзлої безодні» (а не безладного стану), з якої виникли перші божества.

Хаос (грец. χάος від χαίνω — розкриваюся, розверзаюся), у давньогрецькій філософії та поезії — докосмічний стан, зяюча пра безодня (від грец. χάσκω, χοανω — сяяти, позіхати, роззявляти рота, бути порожнім і голодним); невпорядковане перворечовина; протилежність кінцевому, упорядкованому космосу.