Фізіотерапевтичне лікування хвороби Шарко–Марі–Тута включає ЛФК, масаж, електрофорез, діадинамотерапію, терапію лікувальними грязями, різні види ванн та ін. Медикаментозна терапія спрямована на покращення живлення м'язових волокон. З цією метою призначають кокарбоксилазу, глюкозу, аденозинтрифосфат та ін.
Для хвороби Шарко немає іншого прогнозу, ніж несприятливий результат. При розвитку попереково-крижової форми хворий живе до 3-х років, при розвитку бульбарної форми – до 4-х років. Рідкісний пацієнт з таким діагнозом живе понад 5 років.
При цій хвороби хворі страждають від слабкості та атрофії м'язів дистальних відділів кінцівок, деформації стоп та кистей, у них спостерігається зниження сухожильних рефлексів, зміна ходи, втрата чутливості у кінцівках.
Хвороба Шарко–Марі–Тута (ШМТ), або невральна аміотрофія Шарко–Марі, відома і як спадкова моторно-сенсорна невропатія (НМСН) – велика група генетично гетерогенних захворювань периферичних нервів, що характеризується симптомами прогресуючої полінейропатії з переважним ураженням дистальних м'язів.