(від лат. mutus — «німий, безмовний») — у психіатрії та неврології стан, коли хворий не відповідає на запитання і навіть не дає зрозуміти знаками, що він згоден вступити з оточуючими в контакт, при цьому в принципі здатність розмовляти та розуміти мову оточуючих у нього збережено.
Мутизм – Це повна відсутність мови за умов безпеки речедвигательного апарату. У людини, яка страждає на мутизм, збережена здатність говорити, але діалогова і спонтанна мова, жестикуляція та міміка відсутні.
Мутизм (лат. MUtus – німота) – відсутність розмовної мови при збереженні мовного апарату. Найчастішою причиною виникнення мутизму є психічні травми, що відіграють роль надсильного подразника для ослаблених клітин кори головного мозку.
Селективний мутізм, також відомий як елективний мутізм постійна нездатність розмовляти в особливих соціальних ситуаціях, коли від індивіда очікується, що він має розмовляти. Незважаючи на нездатність розмовляти у специфічних соціальних ситуаціях, в інших ситуаціях індивід здатний говорити.