Синдром деперсоналізації
(МКБ-10) або розлад деперсоналізації/дереалізації (DSM-5), раніше відомий як деперсоналізаційний розлад (DSM-IV-TR) — один із клінічних варіантів дисоціативних розладів, згідно з діючими зазначеними вище класифікаціями.
Йтиметься про деперсоналізації-дереалізації. Людина, переживаючи такі стани, почувається немов уві сні, навколишній світ здається нереальним, а власне «я» відчувається відірваним від тіла.
Що робити, якщо ви відчуваєте дереалізацію
- дізнатися, чому виникли проблеми;
- опрацювати травми, які призвели до дереалізації;
- навчитися відволікатися від її проявів;
- боротися зі стресом, щоб вона виникала рідше;
- вилікувати супутні психічні стани, наприклад, тривожний розлад або депресію.
Клінічні прояви Симптоми розладу деперсоналізації/дереалізації, як правило, мають епізодичний характер та їх інтенсивність коливається. Епізоди можуть тривати всього кілька годин або днів, а можуть – кілька тижнів, місяців або навіть років.