Екзистенційна криза (лат. existentia – існування; ін. – Грец. κρίσις – Рішення, поворотний пункт) в психології та психотерапії – це внутрішній конфлікт, що характеризується відчуттям, що життя позбавлене сенсу.
За силою виразності параметрів кризового стану та характеру його перебігу можна виділити три рівні: рутинний, значний та гострий. Рутинна криза людина здатна подолати самостійно. Гостра криза потребує специфічної (психотерапевтичної) допомоги. Виділяють також внутрішні та зовнішні кризи.
Екзистенційна криза — це не те саме, що депресія. Люди в цих станах можуть відчувати схожі почуття, але до екзистенційної кризи зазвичай наводить якусь важливу подію, а депресія рідко виникає лише з однієї причини.
Це пригнічений стан і відчуття порожнечі, яке люди часто відчувають наприкінці трудового тижня — як тільки вони перестають займатися терміновими справами, вони починають відчувати спустошеність через відсутність сенсу в їхньому житті.