"Я пам'ятаю чудову мить" – традиційна назва (за першим рядком) вірша Олександра Сергійовича Пушкіна «К***», зверненого (відповідно до загальноприйнятої версії) до
, дружині коменданта Ризької фортеці героя Великої Вітчизняної війни 1812 року Єрмолая Федоровича Керна
Я пам'ятаю чудову мить: Переді мною з'явилася ти, Як швидкоплинне бачення, Як геній чистої краси. У смутках смутку безнадійного У тривогах шумної суєти, Звучав мені довго ніжний голос І снилися милі риси. Минали роки. Буря порив бунтівний Розсіяв колишні мрії, І я забув твій голос ніжний, Твій небесні риси.
Весною 1839 року Глінка познайомився з Катериною Єрмолаївною Керн, старшою дочкою Ганни Петрівни Керн, якій присвячено знаменитий вірш А. С. Пушкіна «Я пам'ятаю чудову мить».
Головною темою вірша стало нерозділене кохання, яке згасло кілька років тому після розставання, але спалахнуло з новою силою. Вірш, написаний у жанрі любовного послання, розкриває, як змінювалася життя ліричного героя у моменти появи його музи й у роки розлуки із нею.