Гедонізм (ін. -грец. ἡδονή «насолода, задоволення») – Аксіологічне вчення, згідно з яким задоволення є вищим благом та змістом життя, єдиною термінальною цінністю (тоді як інші цінності є інструментальними, тобто засобами досягнення задоволення).
Найвищою метою життя є щастя (тобто максимум радісних емоцій), щастя визначається формулою: задоволення всіх бажань чи суб'єктивних потреб (це і є радикальний гедонізм);
Гедонізм, як відомо, є аксіологічним вченням, що зводить задоволення в ранг вищого блага і смисложитньої цінності [2]. На відміну від близької йому концепції утилітаризму, гедонізм дозволяє прагнення як до громадським, і навіть стільки громадським, скільки до особистим, егоїстичним насолодам.
Гедонізм походить від давньогрецького ἡδονή – насолода, задоволення. Гедоніст – це людина, яка прагне взяти від життя все. Основною метою його існування є прагнення до постійного отримання відчуття задоволення та перебування у стані щастя.