Значення слова «дивний» ДИВНИЙ1, -а, -е; дивний, дивна, дивно. Викликає подив, здивування своєю незвичністю. ДИВНИЙ2, -а, -ое і ДРУГИЙ, -яя, -її.
Підкажіть, будь ласка, прикметник дивний: чому пишеться нн та походження цього слова? Прикметникдивний" походить від іменника "сторона" (старослов'янська форма – "країна"). При освіті прикметника до кореня сторін-(країн-) приєднався суфіксн-.
незвичайний, що не відповідає нормі або очікуванням, що викликає подив ◆ Дивний вчинок. Дивна людина.Схожі
дивному – Прикметник, прийменник п., чоловік. p., од. год.