НЕУВАГА, -а, -ое; -льон, -льону, -льно. 1. Чи не володіє достатньою увагою (в 1 знач.); розсіяний. Неуважний слухач.
Морфологічні та синтаксичні властивості
| відмінок | мн. год. | |
|---|---|---|
| Ст. | неод. | неуважні |
| Т. | неуважними | |
| П. | неуважних |
Подібні
Не з іменниками пишеться разом: 1) якщо слово не вживається без не; 2) якщо іменник з не може бути замінено синонімом без не близьким за значенням виразом.
Поки я обідав і робив різні справи по дому, я раптом подумав, що якось неуважно прочитавЩо ж до ладу було написано в цьому листку.