В основі заїкуватості лежать різні судоми м'язів мовного апарату. Вони розвиваються через аномальні імпульси, що виходять з рухових мовних центрів головного мозку. Причиною патологічної роботи цих відділів центральної нервової системи може бути як структурні, і функціональні порушення.
Заїкання – особливість мови, що характеризується частим повторенням або подовженим вимовою окремих звуків, складів або слів, частими паузами, що порушують плавність мови та розуміння її оточуючими.
Як правило, дитина починає заїкатися після переляку, сильного стресу. Надалі спазми мовних м'язів повторюються дедалі частіше, розвивається страх говорити. Дана форма добре піддається лікуванню при своєчасному початку терапії.
Заїкуватість майже завжди супроводжується напругою, тривогою та страхом перед промовою. При цьому можливі неприродні рухи, гримаси обличчя або тики, за допомогою яких людина намагається подолати заїкуватість.