Зазвичай це почуття нетривале (від кількох місяців до 2-5 років), але суб'єкт, відчуваючи його, стає залежним від об'єкта закоханості. Виходить, закоханість – одна з фізіологічних потреб людини і в реалізації своєї особистості, і у створенні пари з особистістю свого виду.
Дослідження показало, що регулювати кохання можливо. Добре відомо, що негативні та позитивні емоції (тривога, страх, гнів, радість, захоплення) можуть регулюватися як вгору, так і вниз за допомогою певних стратегій — відволікання, когнітивна переоцінка та експресивне придушення.
Закоханість – це тимчасово, а кохання — дуже надовго (швидше за все, назавжди) Головна відмінність кохання від закоханості — «в таймінгу». Закоханість не живе довго, вона здатна розвиватися. Часто вона стає першою стадією кохання, але іноді просто залишається швидкоплинним захопленням.