Виходити з голови, з пам'яті, з розуму (розг.) – Вислизати з пам'яті, забуватися. У мене постійно виходить з голови, що я йому винен п'ять рублів. Див.
Морфологічні та синтаксичні властивості
| відмінок | од. год. | мн. год. |
|---|---|---|
| Їм. | голова | голови |
| Р. | голови | голов |
| Д. | голові | головам |
| Ст. | голову | голови |
Подібні
Стійким наголосом на прийменнику характеризуються у разі лише поєднання, які входять до складу численних фразеологізмів: сісти на голову, як сніг на голову, громом на голову, розбити наголову, брати (приймати) гріх на душу, (робити що-л.)