У даному слові наголос слід ставити на склад із буквою Е — земля.
Морфологічні та синтаксичні властивості
| відмінок | од. год. | мн. год. |
|---|---|---|
| Їм. | українець | українці |
| Р. | українця | українців |
| Д. | українцю | українцям |
| Ст. | українця | українців |
Найчастіше в літературній мові приймають він наголос прийменники «на», «під», «по», «за», «із», «без». Однак використання у мові наголосу на самостійне слово також не є порушенням норми. Таким чином, правильно: гуляти лісом; припустимо: гуляти по лісі.
Застарілий варіант поєднання на землю – це на землю; у ньому наголос падає на прийменник; слово «земля» у своїй перетворюється на клітику. Корінь: -земл-; закінчення: -я [Тихонов, 1996].