Хвороба Паркінсона (синоніми: ідіопатичний синдром паркінсонізму, тремтливий параліч) – повільно прогресуюче хронічне нейродегенеративне неврологічне захворювання, характерне для осіб старшої вікової групи. Належить до дегенеративних захворювань екстрапірамідної моторної системи.
Хвороба Паркінсона – дегенеративне захворювання головного мозку, що супроводжується симптомами порушення рухової функції (уповільненістю рухів, тремором, ригідністю та втратою рівноваги) та іншими ускладненнями, включаючи зниження когнітивних функцій, психічні розлади, порушення сну, болі та розлади.
Іноді хворобу Паркінсона плутають із хворобою Альцгеймера. Їхня основна відмінність у тому, що останній притаманні ще й когнітивні розлади – погіршення поведінкових функцій, пам'яті. За хвороби Паркінсона все зводиться до розладу рухової активності.
У середньому при ранньому початку (до 39 років) тривалість життя становить близько 35-40 років. Якщо діагноз поставлено у 40–65 років, пацієнт може дожити до глибокої старості, понад 80 років. Найбільш обережний прогноз для людей похилого віку: хвороба Паркінсона після 65 років незмінно призводить до летального результату.