План обґрунтування синдромного діагнозу
- спочатку використовуються скарги хворого та дані анамнезу (історія справжнього захворювання, історія життя)
- потім використовуються дані огляду, пальпації, перкусії, аускультації;
- та, нарешті, дані додаткових методів дослідження (лабораторних, функціональних та ін.)
Клінічний діагноз повинен бути поставлений та записаний в історії хвороби протягом перших трьох днів перебування хворого у стаціонарі після отримання результатів лабораторних та інструментальних методів дослідження та висновків фахівців-консультантів.
У рубриках діагнозу «Основне захворювання» та «Супутні захворювання» на першому місці завжди повинна стояти нозологічна одиниця (захворювання, травма, якщо це неможливо – синдром), що має код у МКХ-10. Далі йде уточнення її форми, особливостей пато-, морфо-, та танатогенезу, вказуються її прояви.