Доводити слід повний клінічний діагноз, тобто не тільки основне захворювання, але і його стадію, ступінь та ускладнення. У обґрунтування діагнозу необхідно виділити симптоми, що відповідають основному захворюванню, розвитку ускладнень.
Клінічна, клініко-морфологічна чи патогенетична його форма; Характер перебігу захворювання; Стадії, фази, ступеня активності процесу; Ступінь (стадію) функціональних розладів чи тяжкості захворювання.
У рубриках діагнозу «Основне захворювання» та «Супутні захворювання» на першому місці завжди повинна стояти нозологічна одиниця (захворювання, травма, якщо це неможливо – синдром), що має код у МКХ-10. Далі йде уточнення її форми, особливостей пато-, морфо-, та танатогенезу, вказуються її прояви.
Діагноз – це короткий лікарський висновок про патологічний стан здоров'я обстежуваного, про наявні у нього захворювання (травми) або про причину смерті, оформлений відповідно до чинних стандартів і виражений у термінах, передбачених чинними класифікаціями та номенклатурою хвороб; змістом …