на останній стадії хвороби Паркінсона у пацієнтів з'являються рухові флуктуації, лікарські дискінезії, порушується ходьба, вони падають чи застигають дома. Характерні акінетичні та немоторні (вегетативні, когнітивні, нейропсихічні) кризи.
Якщо діагноз поставлено у 40–65 років, пацієнт може дожити до глибокої старості понад 80 років. Найбільш обережний прогноз для людей похилого віку: хвороба Паркінсона після 65 років незмінно призводить до летального результату. Середня тривалість життя – 5 років.
Хвороба Паркінсона – дегенеративне захворювання головного мозку, що супроводжується симптомами порушення рухової функції (уповільненість рухів, тремор, ригідність та втрата рівноваги) та широким спектром нерухових порушень (зниження когнітивних функцій, психічні розлади, порушення сну, болі та …
У міру того, як кількість клітин у корі головного мозку, які виробляють медіатор дофамін, зменшується, хвороба Паркінсона прогресує дедалі активніше. В результаті знижується робота тих ділянок головного мозку, які контролюють мимовільні рухи кінцівок.