Лобний синдром – це клінічний симптомокомплекс, що виникає переважно при двосторонньому ураженні лобових часток головного мозку. Складовими синдрому є розлади праксису, емоційно-вольової сфери, поведінки, можливі порушення мови, пози та ходьби.
У хворих з яскраво вираженим лобним синдромом виконання конкретних операцій, здатність до здійснення розумових дій, зберігання та використання готівкового запасу знань залишаються збереженими, однак стає неможливим їх використання доцільним способом відповідно до свідомо поставленої мети.
Якщо пошкоджений задній відділ лобний частки (який контролює довільні рухи), результатом можуть бути слабкість або параліч. Оскільки кожна сторона головного мозку контролює рухи з протилежного боку тіла, пошкодження лівої півкулі викликає слабкість правої сторони тіла і навпаки.
Лобові частки повністю дозрівають до 20 років, а в окремих випадках – до 25 років.