Дитина з дизартрією найчастіше дефектно вимовляє всі свистячі та шиплячі звуки. До цього може бути додано викривлену вимову звуків [р, л], або їх відсутність. І навіть якщо мова дитини зрозуміла для оточуючих, то вона нечітка, змащена, наче «каша в роті».
Через порушення іннервації мовних м'язів при дизартрії порушується дихання – у момент вимови звуків воно стає переривчастим, прискореним, видих коротшає, мова – монотонної, скандованої. Голос таких пацієнтів слабкий, тихий, часом – «через ніс», голосові модуляції не виражені чи відсутні.
Дизартрія – це патологічний стан, у якому людина неспроможна нормально вимовляти звуки, у результаті мова стає невиразною. Подібна проблема, найчастіше, виникає у дітей на тлі пологових травм або вроджених патологій, рідше у дорослих через тяжке ураження центральної нервової системи.
Логопед вчить пацієнта правильно тримати мову при видиху та одночасно вимовляти звук. При постановці звуку використовують спеціальну тонку лопатку, якою злегка притискають мову під час видиху та відпрацювання звуку.. Так можна проводити постановку свистячих звуків при дизартрії (передньомовні зубні, щілинні «з» та «с»).