Діагноз хвороби Паркінсона є клінічним. БП може бути запідозрена за наявності характерного одностороннього тремору спокою, збіднення рухів, м'язової ригідності. Під час проведення пальценосової проби у досліджуваній кінцівці тремор зникає (або послаблюється).
Для діагностики хвороби Паркінсона застосовують кілька способів:
- Візуальний огляд.
- Функціональна діагностика: метод клініко – акселерометричної диференціальної діагностики тремору (тремтіння), ультразвукова транскраніальна сонографія (ТКС), томографія.
- Лабораторні аналізи (крові, сечі).
Специфічні лабораторні маркери хвороби Паркінсона ні. Проте лікар може призначити клінічний аналіз крові, аналіз сечі загальний, біохімічний аналіз крові – АЛТ (аланінамінотрансфераза), АСТ (аспартатамінотрансфераза), креатинін, сечовина, натрій та калій, креатинкіназа (креатинфосфокізаза, КФК).
Діагностика хвороби Паркінсона ґрунтується на загальній клінічній картині, отриманій після консультації з лікарем-неврологом. Діагностичні обстеження – МРТ, УЗД головного мозку – робляться, здебільшого у тому, щоб виключити інші патології мозку, такі, як інсульт, пухлини.