При збудженні жива система переходить із стану відносного фізіологічного спокою до стану фізіологічної активності. У основі збудження лежать складні фізико-хімічні процеси. Мірою збудження є сила подразника, що викликає збудження.
Збудливість – здатність клітини переходити зі стану спокою у стан збудження при дії подразника. Різні клітини мають різну збудливість. Збудливість однієї і тієї ж клітини змінюється в залежності від її функціонального стану.
У нервовій тканині збудження може через синаптичні з'єднання швидко передаватися з однієї клітини на іншу або з нервового волокна на іннервований ним орган.
Здатність до збудження обумовлена наявністю в мембрані збудливих клітин двох систем транспорту іонів: іонні канали (здійснюють транспорт іонів за градієнтом концентрації) та іонні насоси (здійснюють транспорт проти градієнта концентрації, з витратою енергії АТФ).